ВОЛОДИМИР ЧЕЛОМЕЙ – ВИПУСКНИК І ВИКЛАДАЧ КИЇВСЬКОГО АВІАЦІЙНОГО ІНСТИТУТУ
(Київський період життя видатного конструктора ракетно-космічної техніки В.М.Челомея)
Видатний учений, конструктор і творець ракетної і космічної техніки, академік АН СРСР Володимир Миколайович Челомей був одним із тих людей, хто створив радянський «ракетний щит», та проклав дорогу людству у Всесвіт. Під його керівництвом були створені майже всі крилаті ракети для військово-морського флоту, балістичні ракети для підводних човнів, багатоступінчаті міжконтинентальні балістичні ракети, антиракети та прототипи супутників-винищувачів, здатні маневрувати на навколоземних орбітах та знищувати ворожі космічні апарати.
У 1971-79 роках академік Володимир Челомей був також головним керівником «мирного космосу» – радянської космічної програми. В очолюваному ним конструкторському колективі ДКБ-52 була створена серія потужних ракет-носіїв «Протон», що виводили на орбіту не лише найважчі супутники, але й всі радянські і російські орбітальні станції – «Салют», «Алмаз», «Мир» і навіть елементи МКС.
Науковець і конструктор світового рівня, Володимир Миколайович Челомей здобув широке визнання лише після смерті у 1984 році. У зв’язку з роботою в ряді закритих конструкторських бюро всі його особисті документи були засекречені. Навіть зараз достеменно невідомі його посади і адреси місць роботи. Фактично тільки останніми роками з’явилися окремі наукові розвідки про вченого.
Одним з найбільш повних і документально вивірених є дослідження Сергія Юрійовича Карамаша – архівіста Державного архіву міста Києва, зокрема, його стаття «Київський період життя видатного конструктора ракетно-космічної техніки В.М.Челомея».
Цікавий факт – практично всі перші конструктори як авіаційної (Кудашев, Сікорський, Григорович), так і ракетно-космічної техніки (Корольов, Янгель, Глушко) починали свою творчу біографію в Україні. Не став винятком і Володимир Миколайович Челомей – тут він прожив дитячі та юнацькі роки, здобув освіту, здійснив перші кроки в науковій і трудовій діяльності, а також співпрацював з українськими розробниками при створенні ракетних систем у 1970-тих роках.
Володимир Миколайович народився 30 червня 1914 р. у місті Сідлець, що нині у Польщі, у родині вчителів народної школи. Згодом родина переїхали до Полтави, де мешкала більшість їхніх родичів, і проживали там до 1926 р. Батько Микола Михайлович Челомей – хімік за фахом, у 1920-х роках працював у банку в Полтаві.
Мати Ївга (Євгенія) Хомівна Клочко – вихованка Полтавського інституту шляхетних дівчат і приватного музичного училища, організатор першого в місті дитячого садка. Завдяки їй Володимир здобув хорошу домашню освіту. Вона вчителювала в Полтавському початковому училищі імені Я.А. Коменського, у ряді шкіл та у дитячому будинку Полтави, який тоді очолював А.С. Макаренко. За іншими відомостями, А.С. Макаренко очолював саме 10-ту семирічну трудову школу (зараз – загальноосвітня школа № 10 імені В.Г. Короленка), в якій Володя Челомей навчався у 1922-1926 роках. У 1935 р. Ївга Хомівна закінчила Київський педагогічний інститут і викладала біологію в середній школі. Родина мала п’ятьох дітей, і всім їм дала гарну освіту. Юний Володимир грав на фортепіано, любив класичну літературу, багато читав з історії техніки і фізики.
У зв’язку з переводом батька на іншу роботу, в 1926 р. родина Челомеїв переїхала спочатку до Дніпропетровська, а в 1927 р. – до Києва.
У 1927–1929 рр. Володимир навчався в Київській трудовій школі № 45, що на вул. Пушкінській, 28.
У 1929 р. Володимир Челомей вступив до 2-ої механічної профшколи, що знаходилася на Повітрофлотському шосе (нині – проспекті), 22, і готувала робітників різних професій. На цьому місці зараз розташована гімназія № 178.
Того ж року профшколу переформували в Київський автотракторний технікум, наступного року – в Київський автомобільний, а у квітні 1931 р. – в Київський автошляховий технікум. В автобіографії В.М. Челомея писав: «Учась в техникуме, работал в автомобильных мастерских и автолаборатории, которой впоследствии руководил. Будучи на III-м курсе техникума, работал техником-конструктором в Научно-Исслед[овательском] Институте Гражд[анского] Возд[ушного] Флота». Нині це Київський транспортно-економічний коледж Національного транспортного університету, що у Голосіївському районі по вул. Васильківська, 20. Тут у музеї збережені фотографія і біографічні дані В.М.Челомея.
Один з дослідників біографії Володимира Челомея І.О. Пістоленко зазначає, що у 1932 р. В.М. Челомей закінчив Київський автомобільний технікум, отримав кваліфікацію техніка та почав працювати в Інституті променергетики як конструктор навісних човневих забортних двигунів для понтонних частин Червоної армії. Володимир Миколайович виконував розрахунки деталей двигунів потужністю 10 і 20 кінських сил на міцність. З цією роботою пов’язана і перша участь в науковій публікації – він підготував наглядні ілюстрації до розділу «Крутильні коливання колінчастих валів» курса лекцій «Авіаційні двигуни», що читався на новоутвореному авіафакультеті Київського машинобудівного інституту.
У 1932 році Володимир Челомей став членом профспілки. І водії авто і авіатори входили тоді у Союз робітників автотракторної і авіаційної промисловості (РАТАП).
У 1932 р. Володимир Миколайович вступив Київського машинобудівного інституту на авіаційний факультет (на офіційному бланку закладу було написано – Київський Авіяційний Факультет «Аерофльоти»), на основі якого Постановою РНК СРСР від 25 серпня 1933 р. №1815 був створений Київський Авіаційний Інститут (КАІ). Тут почали діяти 4 факультети: експлуатації літаків, двигунобудівний, літакобудівний, наземних авіаспоруд.
Новий інститут, що спочатку розташовувався на колишній вул. Леніна, 51 (нині – вул. Богдана Хмельницького), був воєнізованим закладом, де студенти об’єднувалися у взводи й роти, та проходили парашутну підготовку. Багато уваги приділяли також вивченню німецької мови. Перший набір налічував 961 студента. Інститут мав 4 лабораторії, 20 аудиторій, 10 кабінетів, спортзалу, бібліотеку на більше, ніж 15 тис. книг.
В спогадах інженера і викладача Київського авіаційного інституту В.У.Павлюченка у книзі «Моя повесть о Киевском авиационном институте» знаходимо дуже важливу інформацію про матеріальне забезпечення інституту:
«У КАІ було створено 4 факультети: літакобудівний, моторобудівний, експлуатаційний, і факультет наземних споруд. Факультет з такими ж назвами залишився і в Київському машинобудівному інституті. Вечірній робочий авіаційний факультет КМІ на окремій навчальній базі протягом ще декількох років, паралельно з КАІ, продовжував випускати молодших інженерів для потреб цивільної авіації.
Як навчальну базу для новоствореного авіаінституту вечірній робітничий авіафакультет КМІ передав ряд споруд, земельних майданчиків з натурними зразками літаків, обладнання загальноосвітніх і технічних лабораторій з меблями, навчальну та художню літературу. Зокрема, були передані приміщення вечірнього робочого відділення КМІ по вулиці Леніна № 51. Вони включали в себе:
– три нижніх поверхи головного корпусу, фасад якого виходив на вулицю Леніна, верхні поверхи займало сільськогосподарська установа республіканського значення. У головному корпусі розташовувалася більше двадцяти аудиторій, кабінети для керівного складу, лабораторії, спортивний зал, бібліотека. Всі приміщення були оснащені необхідними меблями, а лабораторії – відповідним обладнанням;
– Праворуч головного корпус, якщо дивитися з боку вулиці Леніна, трохи в глибині, знаходилася окрема двоповерхова будівля, перед якою на майданчику були встановлені три повністю укомплектовані літаки: Dc-3, літак-розвідник фірми «Юнкерс» – J-21 з польськими розпізнавальними знаками і третій літак, марку якого забув;
– за двоповерховою будівлею знаходився гараж з двома автомобілями – вантажівка і автобус (іномарка). Виїзд з гаража виходив на вулицю Леніна;
– церква Марії Магдалини з прилеглою територією. Щоб зорієнтувати читача, повідомлю, що вона перебувала на відстані приблизно 30-40 метрів углиб від того місця, де в даний час знаходиться вхід в метро «Політехнічний інститут»;
– авіаінституту був також переданий великий будинок барачного типу, розташований поблизу церкви Марії Магдалини. Там же на рівному майданчику був встановлений пасажирський літак К-5, конструкції К.А.Калініна, повністю укомплектований;
– чотириповерховий гуртожиток для студентів знаходилося на вулиці Польовій, 103-б.
Таким чином, Київський авіаційний інститут восени 1933 об’єднав в собі шість об’єктів (споруд) і два майданчики з чотирма натурними зразками літаків».
В.М.Челомей пережив у Києві голод 1932-1933 років завдяки талонам на харчування, що отримували тогочасні студенти КАІ. Зразки талонів на вечерю за лютий, березень, квітень 1934 р. збереглися в Державному архіві м. Києва.
У вересні 1933 року Володимир Челомей вступив до лав Ленінської комуністичної спілки молоді України, про що свідчить комсомольський квиток, виданий Жовтневим райкомом ЛКСМУ (Жовтневий – нині Солом’янський район міста Києва).
У 1934 р. у КАІ було відкрито Науково-дослідний сектор (НІС).
Того ж року при інституті було створено льотний загін, що мав 7 літаків У-2 і 2 П-5. До навчального льотного загону входили планерна та парашутна секції. В Музеї історії НАУ зберігається світлина тих часів.
Перша наукова робота В.М. Челомея в КАІ «Элементы векторного исчисления» (1935 р.) мала скоріше методичний характер, і була написана «…чтобы дать в дальнейшем студентам Института базу для полного изучения теоретической механики, аэродинамики и также других дисциплин, в некотором духе». Начальник кафедри теоретичної механіки КАІ професор І.Я. Штаєрман зазначив: «Будем надеяться, что этот небольшой курс будет способствовать дальнейшему изучению студентами векторного исчисления. «Элементы векторного исчисления», проработанные в кафедре теоретической механики К.А.И. под моим руководством, могут служить кратким и удобным пособием для студентов. Изложены они просто и кратко, но без ущерба строгости доказательств основных положений векторной алгебры и анализа».
Таким чином, 21-річний студент (перед прізвищем автора його статус навіть записано у квадратних дужках – «[инженер]») розробив і написав підручник для студентів свого ж інституту, в якому він навчався! Праця складалася з 3-х розділів – «Векторная алгебра» (С. 1–55), «Векторный анализ» (С. 56–63), «Основные положения кинематики» (С. 117–149), і була надрукована на гектографі накладом у 350 примірників.
Наступного року підручник вже вийшов друком окремим виданням накладом у 3 тис. примірників. У передмові до книги І.Я. Штаєрман писав: «Ця книга виникла у зв’язку з назрілою практичною потребою викладання кількох теоретичних наук у наших технічних вишах. Курс В. Челомея невеликий за обсягом, охоплює основні питання векторного підрахунку, які необхідно знати нашим студентам, які вивчають математику, механіку, і, зокрема, аеродинаміку. Можливо сподіватися, що чіткий простий виклад книжки полегшить її сприйняття». За гонорар, отриманий за друге видання, Володимир придбав і подарував своїй матері зимове габардинове пальто.
У 1934 р. Запорізький завод «Дюфлон і Константинович» (Дека) почав освоювати серійне виробництво двигуна «Містраль-Мажор» К-14 французької фірми «Гном-Рон». Під час виробничої практики від КАІ (з 15 липня до 21 серпня 1935 р.) на підприємстві, що тоді мало назву «Моторобудівний завод № 29 ім. П.І. Баранова» (нині – ВАТ «Мотор-Січ»), Вододимир Челомей допоміг вирішити проблему резонансу коливань колінчастих валів двигуна, чого не змогли зробити місцеві інженери і навіть французькі фахівці. Заводчани збільшували діаметр валу, тоді як Володимир Миколайович на підставі власних розрахунків довів, що навпаки, його потрібно зменшувати! У подальшому цей двигун отримав марку М-85, і встановлювався на бомбардувальники Ільюшина. Керівництво заводу запропонувало талановитому студентові прочитати курс лекцій для інженерів КБ заводу з динаміки конструкцій і коливань авіадвигунів, що він і зробив.
Практична робота на великому сучасному підприємстві виявилася дуже корисною майбутньому інженеру. На заводі він ознайомився з теорією дії повітряно-реактивного двигуна Б.С. Стєчкіна – відомого тоді творця і розробника авіадвигунів, учня М.Є.Жуковського. Володимир зацікавився ідеєю створення пульсуючого повітряно-реактивного двигуна (ППРД). З дозволу керівництва заводу він зробив дослідження виникнення автоколивального процесу у трубі при постійному нагнітанні повітря до неї, під час якого утворюється пульсуючий режим. Згідно з результатами експериментів В. Челомей розробив теорію такого двигуна, на який у 1938 р. отримав авторське свідоцтво. Надалі, вже у Москві, він продовжив працювати над створенням ППРД. До речі, силові установки подібного типу німці викристали на своїх літках-снарядах «Фау-1» під час Другої світової війни.
У 1936 р. Володимира Челомея знову відрядили до Запоріжжя. Там він зробив розрахунки і виявив причину дефектів газорозподільчого механізму двигунів, в яких виходили з ладу пружини. У вересні-жовтні 1936 р. В. Челомей знову прочитав 70- годинний курс лекцій на заводі. За успіхи в навчанні і роботі він був відзначений – згідно наказу начальника КАІ від 23 лютого 1935 р. №39 «за якісне навчання і зразкову дисципліну, вміле поєднання з активною громадською роботою, Челомея – студента групи «6» – премійовано трьохтомним німецько-російським технічним словником». А наказом від 11 жовтня 1935 р. №245 «слухач групи №6 експлуатаційно-механічного факультету Челомей нагороджений грамотою зі званням «Відмінник КАІ» з преміюванням місячною стипендією».
У 1936 р. В. Челомей знайшов кілька помилок у математичній формулі розрахунку коливань корпусу корабля у праці академіка А.М. Крилова – основоположника теорії корабля. Він поїхав у Ленінград, де зустрівся з ученим, і останній визнав неточності у тексті видання.
У Києві Володимир особисто познайомився з видатними математиками М.М.Криловим (двоюрідним братом згаданого А.М. Крилова) та М.М. Боголюбовим, що розробили методи вирішення задач нелінійної механіки у теорії коливань. Це відіграло вагому роль у становленні В.М. Челомея як науковця, бо згадані методи широко застосовувалися при розрахунках всіх видів теплових двигунів, видатним фахівцем зі створення яких він став в майбутньому.
З першого курсу В.Челомей, одночасно з навчанням у КАІ, працює техніком-конструктором у філії НДІ ЦПФ (Цивільного повітряного флоту). Він також відвідує лекції в Київському державному університеті, де в той час викладали видатні математики і механіки І.Я.Штаєрман і Н.І.Ахієзер, підручники яких дотепер вважаються класикою спеціальності. Механіка як наукова дисципліна, і особливо її розділ «Теорія коливань», – стане його захопленням на все життя.
Зберігся членський квиток Володимира Челомея, виданий 15 травня 1937 року профкомом Київського Авіаінституту, який свідчить, що Володимир 1934-го року вступив до Професійної спілки авіапрацівників.
Первинна профспілкова організація Київського авіаційного інституту (тепер Національний авіаційний університет) була створена 25 вересня 1934 р. і ввійшла до складу Професійної спілки авіапрацівників. Цьому передувала постанова IV-го Пленуму ВЦСПС 5 вересня 1934 року.
У 1937 р. В.М. Челомей закінчив Київський авіаційний інститут на «відмінно» (на рік раніше строку), склавши іспити екстерном, і отримав диплом із відзнакою. Його дипломна робота, написана під керівництвом І.Я. Штаєрмана, мала назву «Коливання в авіаційних двигунах», і вже тоді отримала визнання.
В Історичній довідці про Київський інститут цивільного повітряного флоту за 1967 рік зазначається:
«В 1936 році почалась підготовка кадрів через аспірантуру. Було прийнято 11 аспірантів. В інституті була розгорнута робота щодо залучення найбільш здатних талановитих студентів у наукові дослідження.
Прикладом може служити робота колишнього студента КАІ В.М.Челомея – нині Академіка АН СРСР, лауреата Ленінської премії, Героя соціалістичної праці, доктора технічних наук, професора. Його дипломний проект представляв собою велике творче дослідження. Державна екзаменаційна комісія, присудивши звання інженера, постановила клопотати про присвоєння йому за наукову працю, представлену в якості дипломної роботи – наукову ступень кандидата технічних наук».
У 1938 р. виходить друком праця молодого науковця «Теорія пружин».
Варто згадати про те, що за 1934-1938 роки у збірнику наукових праць Київського авіаційного інституту «ТРУДЫ КАИ» було опубліковано 24 наукові статті Володимира Челомея.
26 червня 1939 р. В. Челомей успішно захищає на засіданні Ради механічного факультету Київського індустріального інституту (пізніше КПІ) кандидатську дисертацію на тему «Динамічна стійкість елементів авіаційних конструкцій». Цю роботу було видрукувано окремою книгою.
Згідно з наказом начальника Київського авіаційного інституту від 13 вересня 1939 року Володимира Челомея зараховують на посаду старшого викладача кафедри теоретичної механіки з 1 вересня того ж року. У довідці Володимира Челомея 1983 року для відрядження від Академіїї наук СРСР в розділі «Трудова діяльність» вказано «1939-1940 гг. – преподаватель механики и теории авиационных двигателей в КАИ им.К.Е.Ворошилова».
У 1940 р. в числі 50-ти кращих молодих вчених СРСР Володимира Миколайовича приймають в спеціальну докторантуру при АН СРСР. 26-річний Челомей – наймолодший серед обраних, яких висували з усіх республік СРСР. Володимиру Челомею призначають Сталінську стипендію (1500 рублів – величезна на ті часи сума!), і запрошують працювати до Інституту математики ВУАН у Києві. Того ж року ім’я Володимира Челомея вперше згадується у пресі. В статті у газеті «Правда», центральному органі ЦК ВКП(б), наводяться відгуки про В.Челомея членів-кореспондентів АН УРСР Ю.Д.Соколова та І.Я.Штаєрмана, які відзначили блискучий талант і винахідливість молодого інженера: «Во время практики на одном из заводов одаренный студент не только учится, накапливает опыт, но и вносит свою лепту в производство, помогает совершенствованию технологического процесса».
Докторську дисертацію на тему «Динамічна стійкість і міцність пружною ланцюга авіаційного двигуна» Володимир Миколайович захистив 1 червня 1941 р. Однак документи в ВАК відправити не встиг, бо через початок війни був розподілений в Центральний інститут авіаційного моторобудування імені П.І. Баранова. Пізніше, вже після війни, молодому талановитому вченому довелося захищати іншу докторську роботу.
Несподіванкою для дослідників в цій історії про київський період Володимира Челомея став документ, виданий 29 червня 1941 року, про те, що «Пред’явитель сего тов. Челомей В.Н. действительно работает в КАИ в должности преподаватель».
За роки навчання в київських вишах, в аспірантурі Академії Наук УРСР і докторантурі (до 1941 р.) В.М. Челомей опублікував, за підрахунками дослідника С.Ю. Карамаша, 27 наукових праць. А загалом за життя В.М.Челомей як науковий керівник підготував 44 кандидати і 5 докторів наук.
Володимир Челомей не поривав зі своєю «альма-матер» (нині це Національний авіаційний університет) до кінця днів свого життя. Свідченням цього є світлина 1970-х років, де Володимир Челомей разом зі своїм однокурсником, а потім ректором Київського інституту цивільної авіації (нині НАУ) Миколою Голего прогулюються доріжками інститутського саду.
Ще однією несподіванкою стала світлина, яку відшукали працівники Музею історії НАУ, де ректор інституту Микола Голего спільно із Володимиром Челомеєм ознайомлюються із життям в гуртожитку студентів-іноземців Київського інституту інженерів цивільної авіації.
12 квітня 1990 року згідно Постанови Ради Міністрів СРСР на головній будівлі Київського інституту інженерів цивільної авіації (нині НАУ) встановлено меморіальну дошку Челомею Володимиру Миколайовичу – Академіку АН СРСР, двічі Герою Соціалістичної праці, Генеральному конструктору ракетно-космічної техніки, випускнику Київського авіаційного інституту 1937 року. Цього ж дня колектив інституту був удостоєний Диплому ім. Академіка Челомея В.М. за успіхи в підготовці наукових та інженерних кадрів в області авіації і космонавтики.
У 2003 році Укрпошта випустила поштову марку, присвячену Володимиру Челомею в серії «Україна – космічна держава», на якій зображений проект ракети-носія «Протон».
До 100-річчя від дня народження Володимира Челомея Національний авіаційний університет видав збірник наукових праць В.Челомея за 1935-1937 роки. Туди увійшли статті, що були опубліковані в науковому збірнику «ТРУДЫ КАИ» (Труды Киевского авиационного института).
У Музеї історії Національного авіаційного університету , де навчався Володимир Челомей, створена експозиція, де є особисті речі видатного конструктора космічних ракет.
Автори:
Гребенніков В.М., кандидат історичних наук, професор кафедри політології та соціальних технологій Факультету лінгвістики та соціальних комунікацій Національного авіаційного університету:
Романенко В.Д., кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Державного музею авіації імені О.К. Антонова НАУ;
Ситник Р.В., магістр державного управління
Автори вдячні за величезну пошукову роботу і архівні матеріали Сергію Карамашу – архівісту Державного архіву м. Києва та Музею історії НАУ за надані фотоматеріали.
Використані джерела:
Історична довідка про Київський інститут цивільного повітряного флоту. 1967
Челомей В.М. Збірник наукових праць (1935-1937). До 100-річчя від дня народження. Київ. НАУ. 2014.
Видатні діячі ракетно-космічної України. Київ. Спейс-Інформ. 2015
Генеральный конструктор академик В.Н.Челомей – Москва. Воздушный транспорт. 1990.
Карамаш С.Ю. Київський період життя видатного конструктора ракетно-космічної техніки В.М. Челомея // Огляди джерел та документальні нариси. Київ. 2019.
Олейник И.И. Мои земные и космические орбиты. Житомир. Полісся. 2014.
Павлюченко В.У. Моя повесть о Киевском авиационном институте. Київ.
Пістолетенко І.О. Вчений, конструктор авіаційної та ракетно-космічної техніки Володимир Миколайович Челомей: український період життя і діяльності // Матеріали 13-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання науки і техніки». Коростень. 2014.
Шевченко П. Конструктор, науковець, особистість // газета НАУ «Авіатор» від 22 червня 200.
Фонди Державного музею історії космонавтики ім.. К.Є.Ціолковського в Калузі.