Історія кафедри ТПФ

Згідно з наказом ректора Національного авіаційного університету від 22.11.2012 №300/од 21.01.2013 р. відбулося об’єднання в одну кафедру кафедри теоретичної фізики та кафедри прикладної фізики. Об’єднана кафедра отримала назву кафедри теоретичної та прикладної фізики і є випусковою. З 2013 р. її очолює д.пед. н. Кузнєцова О.Я.
Згідно з Положенням про кафедру теоретичної та прикладної фізики вона складається з двох секторів: сектора теоретичної фізики та сектора прикладної фізики.

 Історія становлення кафедри теоретичної фізики

Кафедра теоретичної та прикладної фізики є однією з провідних кафедр в університеті у галузі фундаментальних дисциплін.
Документальна історія кафедри починається з 1947 року, коли у Київському інституті цивільного повітряного флоту було створено об’єднану кафедру, яка до 1961 року мала назву „Кафедра фізики і хімії”. З 1947 до 1952 року її очолював к.х.н., проф. Граціанський М.М., з 1952 до 1956 року кафедрою керував д.х.н., проф. Савінов Б.Г. З 1956 до 1958 року завідувачем кафедри був проф. Зморович (за сумісництвом).
У 1958 році кафедру очолив д.ф.-м.н., проф. Арбузов М.П. – видатний вчений у галузі фізичного матеріалознавства, з 1967 р. член-кореспондент АН УРСР. За цього періоду під керівництвом проф. Арбузова М.П. починається активний розвиток кафедри фізики, зокрема, створюються фізичні лабораторії, оснащені сучасним (на той час) обладнанням, проводяться наукові дослідження в галузі металургії та технології металів.
У 1961 році об’єднану кафедру фізики і хімії було реорганізовано (Наказ № 183  від 21.08.1961 р.) і на її базі створені дві самостійні кафедри – фізики та хімії. З 1961 до 1962 року кафедру фізики очолював проф. Арбузов М.П. На той період (1958-1962 рр.) першими співробітниками кафедри були: провідні доценти Матисіна З.О., Краснова З.О., Варфоломеєв Н.М., Шиліна З.О. (учасник ВВВ); ст. викладач Мілюков В.П.; асистенти Шкодіна Г.І., Загорнікова О.П.; зав.лаб. Мохнєва Н.І., ст.лаб. Благовістна В.І.
З 1962 до 1966 року кафедру фізики очолював проф. Варфоломеєв Н.М. У цей час на кафедру приходять висококваліфіковані фахівці: доц. Платонова С.П., доц. Герасименко Т.Ф. (учасник ВВВ, нагороджений орденом Вітчизняної війни), доц. Новікова Л.М., доц. Баруткін І.М.; старші викладачі Баленко В.О., Борода В.П., Зеленков І.А.; асистенти Верютина В.В., Конончук Л.П.
З 1967 до 1968 року обов’язки завідувача кафедри виконував доцент Баруткін І.М., який протягом 28 років (з 1970 до 1998 рр.) за сумісництвом обіймав посаду завідувача підготовчого відділення НАУ (КІІЦА, КМУЦА).
З 1968 року протягом 25 років кафедру очолював д.т.н., проф. Соловйов А.М.
А.М.Соловйов закінчив Московський енергетичний інститут за спеціальністю “Інженер-теплофізик”.
У 1951-1954 рр. навчався в аспірантурі  Московського інженерно-фізичного інституту (МІФІ) під керівництвом члена-кореспондента АН СРСР І.І. Новікова. Кандидатську дисертацію захистив у 1954 р.
В 1954-1959 рр. А.М.Соловйов обіймав посаду старшого викладача кафедри теплофізики МІФІ.
В 1959-1968 рр. працював завідувачем лабораторії Інституту теплофізики Сибірського відділення АН СРСР. Вчене звання старшого наукового співробітника присвоєне у 1961 р. В 1966 захистив докторську дисертацію “Розробка методів і дослідження властивостей розплавів лужних металів”.
Через рік після приходу в КІІЦА (1969 р.) А.М. Соловйову присвоєне звання професора.
В КІІЦА під керівництвом А.М.Соловйова були створені сучасні фізичні лабораторії, кабінет лекційних демонстрацій, впроваджувалися нові навчальні технології, було розроблено навчально-методичний комплекс з курсу фізики, до складу якого увійшли понад 50 навчальних посібників та лабораторних практикумів. Проф. Соловйов А.М. є автором повного курсу лекцій з фізики під назвою „Лекції професора Соловйова з фізики” у 5 томах.
З початку 70-х років кафедра очолює роботу підготовчого відділення КІІЦА з підготовки майбутніх студентів. Виконуючи великий обсяг методичної роботи, опубліковано десятки навчальних посібників з курсу фізики для слухачів підготовчого відділення та абітурієнтів.
Одночасно на кафедрі активно проводились наукові дослідження у напрямку забезпечення потреб цивільної авіації. Під керівництвом проф. Соловйова А.М. було виконано цикл НДР з удосконалення контролю якості авіаційних палив та спеціальних рідин, результати яких були використані в авіації. За результатами цих робіт опубліковано понад 200 наукових статей, виконано понад 15 НДР, отримано 28 авторських свідоцтв на винаходи. Під керівництвом проф. Соловйова А.М. захищено 3 докторські і 13 кандидатських дисертацій.
На той час на кафедрі працювали висококваліфіковані викладачі: проф. Шевеля В.В., доценти: Шиліна З.О., Платонова С.М., Новикова Л.М., Герасименко Т.Ф., Зеленков І.А., Баруткін І.М., Валетчик Л.О., Короленко Ю.І., Малов Б.О., Денисов Е.С., Отблеск Б.Є., Усатенко С.Т., Мартинчук Є.Н., Кулішенко В.М., Козлова Н.Л., Пастушенко С.М., Благовістна В.І., Третяков І.Г., Азнакаєв Е.Г., Дворук В.І., Морозов В.І.; ст. викладачі: Мілюков В.П., Борода В.П., Баленко В.О., Рибак М.А., Опанасенко О.С., Філіпчук Л.І.; асистенти: Шкодіна Г.І., Загорнікова О.П., Верютина В.В., Конончук Л.П., Збарський Н.Є., Ільчишина Н.І., Ізотова В.Г., Меняйлов С.М., Мухояров І.М., Лахін Б.Ф., Максимов С.Л., Кузнєцова О.Я., Нетреба Ж.М., Федина В.П., Рудницька Ж.О. Навчальний процес забезпечували: завідувачі лабораторій Мохнєва Н.І., Ігнатуша Н.Ф.; інженер Германчук І.В., старші лаборанти Марченко А.С., Воюш Л., технік Морозова В.Д.

За цей час захистили кандидатські дисертації викладачі Денисов Е.С. (науковий керівник проф. Аксьонов О.Ф.), Отблеск Б.Є. та Дворук В.І. (науковий керівник проф. Шевеля В.В.), Мартинчук Є.Н., Кулішенко В.М., Пастушенко С.М. (науковий керівник проф. Зеленков І.А.), Благовістна В.І. (науковий керівник проф. Соловйов А.М.).
З 1993 до 2000 року кафедрою завідував д.т.н., проф. Шевеля В.В. – академік Академії інженерних наук України, академік Української Академії триботехніки, визнаний фахівець в галузі фізики міцності матеріалів, динаміки і міцності машин, приладів і апаратури.
За його ініціативою фізичні лабораторії кафедри активно оснащуються сучасним обладнанням, впроваджуються нові технології навчання, проводиться велика робота з комплексного забезпечення курсу фізики, у тому числі для Інституту заочного і дистанційного навчання і факультету довузівської підготовки НАУ. Співробітниками кафедри опубліковано понад 50 навчальних посібників, серед яких понад 20 видань, призначених слухачам вечірніх підготовчих курсів та підготовчого відділення, увійшли до складу Бібліотеки факультету довузівської підготовки НАУ.
На цей період чисельність професорсько-викладацького і навчально-допоміжного складу доходила до 50 працівників. Захищають кандидатські дисертації і отримують звання доцента викладачі Лахін Б.Ф., Кузнєцова О.Я., Федина В.П. Співробітниками кафедри стають доценти Герасименко Ю.Г., Чернега П.І.; асистенти Марінченко Г.Є., Зверлін О.В.; інженери Денисова О.М., Северин В.С., Демидко О.В., ст. лаб. Ніколаєнко Н.Н.
Під керівництвом проф. Шевелі В.В. активно проводяться наукові дослідження в галузі контактної та циклічної міцності металів.
Науковий доробок за цим напрямом опубліковано у більше як 200 наукових роботах, у тому числі трьох монографіях, 10 винаходах. Під науковим керівництвом проф. Шевелі В.В. підготовлено 4 докторські і 14 кандидатських дисертацій.
У 2000 році на базі кафедри фізики були створені дві кафедри: кафедра фізики № 1 і кафедра фізики № 2 (Наказ ректора № 63 від 17.05.2000 р. про розділення кафедри фізики на дві кафедри у відповідності до рішення Вченої ради університету від 29.03.2000р., протокол № 3, за погодженням з Міністерством освіти і науки України).
У 2000-2001 навчальному році обов’язки завідувача кафедри фізики № 1 виконував доц. Кулішенко В.М., який протягом 13 років в 1993-2000 рр. та в 2001-2005 рр. був заступником завідувача кафедри з навчально-методичної та організаційної роботи.
В 2001 р. кафедру очолив д.ф.-м.н., професор Куліш Віктор Васильович, академік АН Вищої школи, академік аерокосмічної академії, член американського математичного товариства, академік Академії інженерних наук.
Куліш В.В. закінчив з відзнакою Московський енергетичний інститут у 1972 р. Після закінчення інституту до 1977 р. працював інженером в НДІ „Исток”, одночасно займаючись науковою роботою. Кандидатську дисертацію зробив і написав без керівника. В 1977 році переїхав до Києва і працював на кафедрі теоретичної фізики фізичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. В 1978 р. там же захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності “Теоретична та математична фізика”. В 1979-80 рр. В.В.Куліш працював в Інституті фізики АН УРСР на посаді молодшого наукового співробітника, активно розробляючи нову наукову тему, пов’язану з лазерами на вільних електронах, яку він започаткував ще на початку 1970-х років.
В 1980 році В.В.Куліш очолив кафедру фізики Інституту курортного і природоохоронного будівництва (м. Сімферополь). Працюючи на цій посаді, він завершив виконання і написання докторської дисертації, яку захистив зі спеціальності “Фізична електроніка в 1987 р. в Інститут фізики АН УРСР.
В 1989 р. Міністерство освіти України направило В.В.Куліша в м. Суми для організації нового університету (Сумського державного університету). Там він створив і очолив кафедру теоретичної фізики. Крім того, одночасно він створив кафедру фізичної електроніки і забезпечив її кадрами. Працюючи в Сумському державному університеті, В.В.Куліш розробляв основи кредитно-модульної системи викладання фізики у вищих навчальних закладах. Крім того, йому належить ідея нової форми навчання студентів через створення Інституту новітніх технологій, яку він успішно реалізував у стінах Національного авіаційного університету, куди він перейшов на постійне місце роботи в 2001 році.
З метою більш повного відображення специфіки навчально-методичної та наукової діяльності кафедра фізики № 1 у 2003 році була перейменована на кафедру теоретичної фізики на підставі рішення Вченої ради НАУ від 19.11.2003 р., протокол № 9.
В.В.Куліш виконує функції наукового керівника держбюджетної НДР № 063-ДБ02 “Нелінійні резонансно-хвильові процеси в динамічних ієрархічних електронних системах”. Науковий доробок проф. Куліша В.В. опубліковано у більше як 200 наукових роботах, у тому числі у трьох одноосібних монографіях, опублікованих в США та Західній Європі, та 26 винаходах, включаючи 3 патенти США. Під науковим керівництвом В.В.Куліша захищено 10 кандидатських дисертацій. Проф. Куліш В.В. – член експертної ради Міністерства освіти і науки України. Тривалий час (1992-97 рр. та 2000-2011 рр.) він був членом експертної ради з фізики ВАК України.
З 1 вересня 2007 р. завідувачем кафедри теоретичної фізики став доктор фізико-математичних наук,  професор. Заслужений діяч науки і техніки України  Кондратенко Петро Олексійович.

Кондратенко Петро Олексійович3 З 2007 року по 2013 рік кафедру теоретичної фізики очолював Кондратенко Петро Олексійович.
П.Кондратенко — один з вчених-фізиків, відомих науковій громадськості в Україні та далеко за її межами своїми працями в галузі оптики та оптичного запису інформації. П.Кондратенко закінчив в 1967 році фізичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Там же навчався в аспірантурі з 1967 р. по 1970 р. (Науковий керівник академік НАН України Горбань І.С.). Кандидатську дисертацію захистив в 1972 році.
З 1970 р. по 1992 р. працював в Інституті фізики НАН України на посадах старшого інженера, молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника та провідного наукового співробітника. Наукова робота була пов’язана з низькотемпературними дослідженнями екситонних станів, домішкових центрів, дефектів, дислокацій та фазових переходів в молекулярних кристалах при наявності зовнішніх впливів, а також з перспективними матеріалами для запису інформації в різних температурних діапазонах. Ці наукові матеріали послужили основою для написання та захисту докторської дисертації (1989 р.). З 1992 р.- професор за спеціальністю «оптика». В цей період він підготував 5 кандидатів наук.
В період з 1995 по 2005 р. читав розроблений ним курс лекцій «Фотохімічна дія світла» для студентів кафедри оптики фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На основі цього спецкурсу в 2005 р. він видав навчальний посібник «Фотохімічна дія світла».

За визначні наукові досягнення в 2001 р. йому присвоєне звання „Заслужений діяч науки і техніки України”.
З 1992 по 2006 рік П.Кондратенко працював у ВАК України на посаді начальника атестаційного відділу природничих наук. Він активний учасник становлення атестації наукових кадрів вищої кваліфікації. Брав участь у створенні нової редакції «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань в Україні», інших нормативних документів. Одночасно продовжував займатись науковою творчістю. Підготував доктора і кандидата наук, готує аспіранта.
В 2003 р. запрошений працювати за сумісництвом на кафедру теоретичної фізики на посаду професора. В 2006 р. повністю перейшов на роботу до Національного авіаційного університету.

Історія становлення кафедри прикладної фізики

Кафедра прикладної фізики створена в НАУ у 2002 році під керівництвом академіка Національної академії наук (НАН) України, д.ф‑м.н., професора – Шпака Анатолія Петровича (1949 -2011р.р.). В 2013 р. кафедра прикладної фізики приєднана до кафедри теоретичної фізики. Розширена кафедра отримала назву «Кафедра теоретичної та прикладної фізики». При цьому кафедри теоретичної фізики та прикладної фізики увійшли до нової кафедри як сектори теоретичної фізики та прикладної фізики.

         Навчальний процес на кафедрі (в секторі) прикладної фізики забезпечує  професорсько-викладацький колектив, у складі якого майже 20 докторів та 10 кандидатів наук. які працюють в основному в інститутах НАН України.. На базі тих же інститутів студенти виконують наукові роботи, які є основою для написання курсових , дипломних та магістерських робіт.

         Більшість викладачів є визнаними фахівцями світового рівня в галузі фізики, що є запорукою висококваліфікованої роботи зі студентами.

Кафедра здійснює підготовку за ОКР «Бакалавр», «Спеціаліст» та «Магістр» спеціальності 8.040203 «Прикладна фізика» (галузь освіти 0402 «Фізико-математичні науки»). Додаткову інформацію для тих, хто бажає навчатися на кафедрі теоретичної та прикладної фізики , можна отримати на сайті кафедри  www.applphys.com.ua.

Форма навчання – денна. Тривалість навчання за ОКР „Бакалавр” – 4 роки, «Спеціаліст» – 1 рік, «Магістр» – 1,5 роки.

Колектив кафедри прикладної фізики (2007 рік)

Мета навчання – підготовка до наукової діяльності, застосовуючи відповідні навчально-організаційні та наукові технології. Ідея раннього залучення кращих представників талановитої студентської молоді НАУ до реального наукового середовища, яка покладена в основу діяльності Інституту новітніх технологій НАУ, на кафедрі прикладної фізики втілена в масштабі підготовки усіх студентів, які навчаються за спеціальністю „Прикладна фізика”.

У рамках навчального процесу на кафедрі ведеться підготовка студентів за фізтехівською системою Московського фізико-технічного інституту (МФТІ), яка включає:

  • індивідуальний психологічний підхід до кожного студента
  • підвищення рівня базової шкільної освіти на 1 та 2 курсі навчання
  • розвиток логічного мислення та вміння приймати самостійні рішення
  • реальну роботу в навчальних лабораторіях кафедри в рамках дисципліни «фізичний практикум» при виконанні класичних дослідів базових курсів фізики
  • фахові дослідження на сучасному науковому обладнанні
  • підвищений рівень вимог до вивчення всіх профілюючих дисциплін
  • постійний ріст кваліфікації студента з теоретичної та експериментальної фізики
  • вільний доступ до інформаційних джерел: INTERNET, читального залу та бібліотеки кафедри
  • обов’язкове вивчення двох іноземних мов

Спеціалізації на кафедрі прикладної фізики

  1. ФІЗИКА НАНОСИСТЕМ ТА НАНОТЕХНОЛОГІЙ

Спеціальність пов’язана з одним із найбільш актуальних напрямів розвитку сучасної фізики і базується на впровадженні нанорозмірних об’єктів у всіх галузях науки і техніки. В рамках даної спеціальності студенти поглиблено вивчають мікроелектроніку, нанооптику, фотоніку, волоконну оптику, нано- та біоколоїдну хімію, а також наноматеріалознавство та наномінералогію.

2.      ФІЗИКА ЕНЕРГОСИСТЕМ

Актуальність підготовки фахівців за цією спеціалізацією обумовлена необхідністю створення альтернативних джерел енергії, оскільки існуючі запаси широковживаних енергоносіїв є вичерпними, і, окрім того, спостерігається світова тенденція до їх подорожчання. Навчання за цією спеціалізацією передбачає вивчення фізичних явищ та новітніх технологій у нетрадиційній та екологічній енергетиці, процесів генерації, накопичення та перетворення усіх видів енергії, засобів контролю, діагностики та систем керування енергетичним обладнанням.